Каналізація міста Львова

З самого початку існування Львова роль каналізації виконувала річка Полтва з її великими і малими притоками. Навіть в середині XIX c. люди не придумали нічого кращого, як використовувати природну систему річки та її приток для створення каналізації вже в сучасному розумінні цього слова.

Причиною цього стала руйнівна активність річки під час весняних паводків і великих злив, а також людський фактор, коли забудовувалися території, звідки витікали джерела Полтви, відповідно, її рівень знижувався до такої міри, що вода не встигала змивати продукти життєдіяльності людей, яких ставало все більше .

Великі паводки траплялися не раз. Львівські документи свідчать про значні повені в 1511, 1514, 1617 роках. А в 1770-м вода потопила підвали низовини будинків, церковні та костельні підземелля, винісши звідти весь товар і скелети похованих ченців. Повінь в червні 1811 зруйнувало мости, млини та будинки.

Стародавні поліси не мали системи позбавлення нечистот, тоді навіть і мови не було не те що про монтаж унітазів, а навіть про їхнє існування. Тому звичайні побутові відходи часто потрапляли прямо під ноги, а промислові вивозили кудись далі. Львів в цьому контексті не виділявся: господині в центрі виливали помиї на вулиці, які ще не мали бруківки, а лише неширокі тротуари. Грубі і тверді нечистоти вивозили за місто і висипали в Полтву в районі нинішнього Оперного театру. Ранньою весною і під час дощів місто перетворювалося на суцільну калюжу, в якій застряг імператор Йосиф II, коли вперше відвідав Львів у 1780. З тих пір нова влада береться за облаштування міста в сучасному європейському розумінні цього слова.

Однак слід зазначити, що перше втручання в життєдіяльність львівської ріки відбулося ще в XIII в. в період побудови міських укріплень. Полтву, яка в районі нинішнього проспекту Свободи була болотиста і ще не чітко сформована, направили в одне русло, що дозволило побудувати стіни і оборонний рів, куди і пустили потік. Кріпосний рів наповнювала інша річка – Ортім, що стікала з-під Високого замку приблизно по вулицях Кривоноса-Лисенка. Полтва ж додатково наповнювала рів тільки в разі потреби і приймала в себе надлишки води. В оборонний рів скидати відходи було категорично заборонено, для цього вже тоді використовували Полтву.

У XV ст. до центру прокладають перші підземні водопроводи. Одночасно копають каналізацію. У передмістях таку функцію виконують рови, канави (або дерев’яні жолоби, названі «баняками»). Перш стічну систему провели в закладах громадського значення – міській лазні, госпіталі, стайні. Каналізації прокладали також монастирі.

Після неприємної події з ясновельможним імператором закипіла, або «потекла», робота. Відновлюють старі канали, ліквідувавши міські укріплення, перекривають як колектор північний і південний оборонні рови (нині вул. Валова і Лесі Українки). Все це стікається в Полтву, яка однозначно стає відкритим каналізаційним колектором в центрі міста. Одна тисячу вісімсот тридцять дев’ять під керівництвом зодчого Флоріана Ундерки починають перекриття річки в двох місцях, де внаслідок проведених робіт утворилися нинішні площі Міцкевича і Торгова. Ці роботи лише на деякий час позбавили проблеми. Канали будували переважно з дерева, іноді з тесаного каменю і вапняного розчину, нерідко не було можливості дотримуватися потрібних кутів нахилу. Все це призвело до витоку стоків. Крита дубовим настилом частина Полтви під вул. Академічній (нині вул. Шевченка) також не витримувала ніякої критики. Тому з 1870-х років для ремонту старих каналів використовували гідравлічну вапно, а для будівництва нових – цегла і цемент.

У той же час обговорюють проекти суцільного перекриття Полтви в центральній частині міста. Інженер Людвіг Радванський, вивчаючи європейський досвід, пропонував роздільну систему каналізації, коли в річку потрапляють води з існуючих джерел і потоків, а колектор прокладений окремим каналом. Але міська влада вирішила інакше, вважаючи за краще проект інженера Вацлава Ібіанський. Роботи почали 1885 на вул. Шевченка, 1887-м – на просп. Свободи між двома вже замурованими ділянками.

Одночасно з тим стали розвивати каналізаційну мережу. Роботи проводять досить швидкими темпами: за станом на 1895 прокладено 38,4 км колекторів, на 1906 й – 60,6 км. Для обслуговування каналів 1898 утворено міський заклад очищення каналізацій, в якому в 1939 працювало майже 800 чоловік.

У 1908-1912 роках почалося впровадження цілісної системи каналізації міста, яка передбачала використання існуючих колекторів, перебудову мали невідповідні габарити, і спорудження нових. Головним колектором повинна стати Полтва. Роботи над каналізуванням міста тривали аж до початку Другої світової війни. У той час довжина каналів досягла 130,8 км.

Після війни процес каналізації продовжили – він навіть придбав велику інтенсивність внаслідок будівництва нових кварталів і промислових підприємств. Правда, був позбавлений чіткої системи, а часом і логіки. Брак матеріалів і спрощення технології були типовим явищам, були випадки, коли колектор замість нахилу будували з підйомом. Обіцяні ще в 1908 році очисні споруди введені в експлуатацію тільки в 1965-му.

Зараз львівська каналізація отримала світову славу, не меншу, ніж паризька.

Ми пропонуємо надання сантехнічних послуг для вирішення проблем з каналізацією по Львову і за його межами за доступними цінами.

Робити відповідально - це те що ми вміємо!